Сучасний менеджмент водних ресурсів

Протягом останніх десятиліть у водогосподарській діяльності розвинутих країн став застосовуватися екосистемний підхід, що розповсюджується на внутрішні води, водноболотні угіддя, річкові пойми, а також середовища існування людей. В регіоні Європейської Економічної комісії Організації Об’єднаних Націй Керівні принципи екосистемного підходу до водогосподарської діяльності ( ЄЕК ООН, 1993 р.) пропагують думку про те, що водними ресурсами не можна управляти у відриві від інших екосистемних компонентів, таких як земля, повітря, живі ресурси і люди, що проживають у річковому басейні.

У світовій практиці виділяють наступні основні моделі басейнового управління водними ресурсами:
Англійська модель - повна приватизація - не може бути застосована в українських реаліях. Французька модель - приватизація через делегацію повноважень – передбачає занадто низький рівень забов?язань приватних операторів перед державним сектором.

Німецька модель - часткова приватизація із створенням наглядової ради - пропонує привабливий компроміс.
Управління водним господарством за басейновим принципом поділяється на три типи управління: екосистемне управління - вирішення проблем водозабезпечення й охорони вод в рамках водних екосистем, межами яких є басейнові простори, і у відповідності з вимогами їх цілісного та сталого розвитку; державне управління - через спеціально уповноважені басейнові органи управління використанням та охороною вод і водних об’єктів; економічне регулювання використання та охороною вод, загальна сума інвестицій у водне господарство оплачується користувачами води. Тобто, екосистемне управління водним господарством здійснюється державою і суспільством через басейнові управління на основі платного водокористування.

Обов’язковою умовою функціонування басейнового принципу є відкритість процедур обговорення та прийняття фінансових рішень для учасників всіх зацікавлених сторін, інформаційний доступ громадськості щодо басейнової водної політики та екологічних програм на всіх стадіях їх розробки та впровадження .

Басейновий принцип управління - це такий спосіб управління водними ресурсами за яким, основною одиницею управління є територія річкового басейну. Причому річковий басейн виступає в якості системи із установленими екологічними та соціально-економічними зв?язками. Такий підхід дає можливість передбачати наслідки людської діяльності, для завчасного попередження екологічних та техногенних катастроф.

Таким чином, річковий басейн розглядається як єдина екосистема. Охорона, збалансоване використання та відтворення її компонентів відіграють важливу роль у справі сталого управління водними ресурсами.

Рамкова Водна Директива ЄС № 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000року, що встановлює основи для діяльності Суспільства в галузі водної політики, передбачає розробку Планів управління річковими басейнами. Плани є важливим елементом управління річковими басейнами в країнах Європейського Союзу.

План включає 13 розділів в яких ретельно аналізуються різноманітні аспекти, в тому числі, загальний опис характеристик району річкового басейну, антропогенні впливи на стан поверхневих та підземних вод, місце розташування територій, що охороняються, існуючі системи моніторингу, екологічні цільові показники, короткий економічний аналіз водокористування, Програма заходів, тощо.
Одним з найважливіших розділів, який допомагає визначити проблеми річкового басейну і розробити заходи, що необхідні для вирішення цих проблем, є оцінка антропогенного впливу на водні об’єкти і річкову систему.
Оцінка починається з перелічення різних видів антропогенної діяльності, включаючи землекористування в басейні. Разом із конкретною вказівкою районів землекористування, повинна приводитися основа для кількісного описання заходів/рушійних сил і навантажень на район/водний об’єкт річкового басейну.

Перший з них відноситься до кількісного використання поверхневих вод та гідроморфологічним змінам, пов’язаним з водокористуванням. Ці аспекти антропогенної діяльності здійснюють величезний вплив на гідрологічний режим та екологію. Далі розглядаються підземні води і забір підземних вод для використання. Об’єм забруднюючих речовин, що скидаються у водну систему в результаті антропогенної діяльності також мають велике значення. При цьому розглядаються і основні джерела, і типи забруднюючих речовин.

До числа деяких основних навантажень на річковий басейн, що виникають в результаті антропогенної діяльності (рушійні сили), можна віднести:

- Навантаження в результаті урбанізації – потреба в прісній воді та розміщення ТБО, стічні води і поверхневий стік;
- Перекачування води в басейні та з басейну;
- Промисловість – потреба у прісній воді, очистка стічних вод і розміщення відходів;
- Вугільна промисловість;
- Сільськогосподарська діяльність;
- Риборозведення;
- Інші види діяльності, включаючи транспорт, судноплавство, магістральні трубопроводи, рекреаційне використання води та завдання управління водними ресурсами.

В рамках оцінки також необхідно підготувати перелік водних об’єктів, які найбільше піддаються антропогенному впливу, і відзначити основні проблеми, що виникають при управлінні водними ресурсами та виявляються в результаті аналізу.
Реалізація викладеного підходу потребує наявності великого об’єму даних та інформації, які повинні бути доступні для виконання такого виду роботи.